Пішли ми оце на виставку акварелі. Ну шо вам сказати - піздєц-піздєц, на рівні другого класу художньої школи.

Окремий піздєц це індуси, кетайці та інші малайці. Бачив одного китайця і щитай шо бачив їх усіх, з рештою азіатів те саме. Таке враження, шо їх дето штампують.

Шо було хорошого - кілька українців, німець, США, Канада. Коротше Європа і Омерика наше всьо.

Окремо хотів би похвалити пару робіт, одна з Непалу і інша з Афганістану. Роботи гамно, але диви ж ти, сидять в сраці світу і працюють, які молодці.

Але є одне але, у Кропивницькому якось натрапив на виставку дипломних робіт художнього факультету педагогічного університету (господи, пед у Кропивницькому, ну, ви мене розумієте), так от ті роботи перекрили всю цю міжнародну виставку на раз.

Офігєнного нордичного чувака, який це малює, звати Lars A Persson. На малюнках Ісландія, кстатє.

Отето його сайт: http://www.larsapersson.com
( Read more... )

Це Росс Патерсон із Антиподщини, малює їхньє село у романтичних тонах. Шо харашо, так це те що іржавих мойшинок у нього ще багато.

А от Канта Харусакі нічо так. Тиць сюди: https://www.facebook.com/kanta.harusaki

Не можу зрозуміти, чи то мене азіати і справді впирають, чи то просто частіше потрапляють на очі?

Чим далі, тим більше мені подобаються азіатські акварелисти. Окрім кетайтсів чото, їх погано сприймаю вобщє. А от індуси можуть, дуже можуть. Є в них якась легкість і прозорість, фарфалья, ЯВПРЩЯ.

Цього товариша звуть Vijay Achrekar, тільки не питайте, де в нього ім'я, а де прізвище.

( Ще трохи )

Ізвініті, шо я пишу останнім часом в-основному прапалітігу, але душа все одно бажає свята. Осьо дивіцця:



Ну хіба не офігєнно?

Сайт авторки: http://helenstrom.blogspot.com

Отак, друзі мої, викупаються ті мудаки, що перемальовують фото.

Хто здогадався, в чому справа, той молодець.

От часто зустрічається така думка, шо йобанаврот, мистецтво померло, залишилися кловани, що розмазують какашки по стінах, намвсємпіздєц, мивсєумрьом.

Маю сказати, що деякий відсоток епатажних клованів дійсно існує, але серйозні люди не підпускають їх до себе на гарматний постріл.

От скажімо Йозеф Бранко Збуквич, хорват, громадянин Австралії, колишній віце-президент Victorian Watercolour Society, член Twenty Melbourne Artists’ Society та Australian Watercolour Institute. Виставки, нагороди, викладацька робота і все інше, що супроводжує успішну кар'єру професіонала. Як ви розумієте, отримав він це не за перфоманси і інсталяції.



Чочо помітив вопчім - шоп отримати визнання мало шокувати публіку, треба ще дещо вміти. "Це прекрасно, але намалюй мені коня", як казав Рєпін.

Шановний hogo_cz навів на чоткого хранцуза, який малює комєкси із нелегкого життя бійців Опору - Жан-Пьєр Жібра (Jean-Pierre Gibrat).

Злі язики кажуть, що це не акварель а акрілова туш, але хай вже буде.



( Вів ла Резістанс! )

За шо я люблю наших жовтопузих східних братів, так це за скажене відчуття кольору. Все-таки коли віддтінки зеленого, наприклад, ти бачиш не кілька місяців на рік, а постійно, це накладає свій відбиток на сприйняття. А ще ж є і інші кольори!

Вопчім черговий митець, від якого я в захваті це Milind Mulick, індус.

Ну і мальовничий східний срач переданий прекрасно.




( ще багато )