Der Kampfflieger

Сонечко дуже любить різні сири, того я їй часто беру то хранцузські, то німецькі, коротше я в цьому не розбираюся, того просто дивлюся шоб був дорогий, дуже твердий, або дуже м'який. На щастя є парочка гамазинів, де практично неможливо помилитися.

І от беру я вчора камамбер, Сонечко пробує, каже така, нє, не можу, це вже занадто. Понюхав, ну шкарпетками тхне, пліснявою якоюсь, сир як сир, корочє. Штин неймовірний стоїть, та хіба не цього ми чекали?

Спробував - нічо так, приємний, тепер я його сам жеру.

Фірму "Девуатин" я люблю за те, шо вона не впала в гріх бомбербудівництва і замість летючих оранжерей клепала більш-менш елегантні винищувачі.

Однією з останніх передвоєнних конструкцій був штурмовик і легкий бомбардувальник Dewoitine D.770. Власне військові замовили аж дві машини: D.770, із двигунами "Іспано-Сюіза" і D.771 із двигунами "Гном-Рон".



Вопчім отето на фото 770. Його побудували, облітали, прийшли німці і все накрилося. А от 771 побудували, але облітати не встигли. У зв'язку з цим питаннячко - його фотки чи шо хто-небудь бачив? Вони взагалі існують у природі?

Знайшлися шикарні ілюстрації із хранцузької книшки про Італію, глядь - а малював-то Робіда! Маленькі любителі стимпанку мають знати це ім'я.

Дай ринду, склянки одбить!

То шо це якийсь Сітроен-Кегрес, видно зразу, а от який саме? Хто в таких хранцузах шарить?

УПД: Ага! Це модифіковний Citroën Type N:

"Последней попыткой использовать задел по несостоявшемуся бронетранспортеру была его доработка в боевую машину. По сути фирма Citroren предложила альтернативный вариант "разведывательной пулеметной бронемашины" (AMR).

Вначале на Type N в кормовой части корпуса установили шестигранную башню, по конструкции схожей с той, что устанавливалась на Р28. В лобовой части размещался 7,5-мм пулемет Reibel, а в пяти остальных панелях сделали смотровые лючки, защищенные бронекрышками. В крыше имелся одностворчатый люк. Экипаж бронемашины теперь состоял из двух человек: водитель и командир, параллельно выполнявший функции пулеметчика. Улучшенный вариант Citroën Type N оснащался башней нового типа, увеличенной в диаметре. Нижняя часть башни была цилиндрической (с двумя бортовыми смотровыми лючками), в то время как верхняя имела форму усеченного корпуса. Вооружение по прежнему состояло из одного 7,5-мм пулемета, но его маска изменилась, а на стволе появился защитный кожух.

Сведений об испытаниях модернизированного прототипа пока найти не удалось. В любом случае, военное ведомство тогда заметно охладело к полугусеничным машинам с ходовой частью конструкции Кегресса и найти поддержку у военных для продвижения этого проекта не получилось. Единственный опытный образец Citroën Type N впоследствии был разобран."

Я думав, шо це фейк, занадто симпатичний "Девуатин". Аж глянь, нє, справжній:

D.520 No478
Unit unknown
pilot Sub.Col.Yves Ezanno
Base Meknes, Marocco
1947

( Неспростовні докази )

Боб Пірсон таки намалював ЦЕ. RAF BE9, зроблений за тією ж схемою як хранцузські Спади S.A.2/4. Британці люди не такі запальні і в серію вирішили не запускати. Але зігзаг конструкторської думки цікавий.

А хранцузи нічо так, не постіснялися:



Спади встигли повоювати і кілька штук навіть потрапили в Росію та брали участь у Громадянській. Передня кабіна була сумно відома тим, що відламувалася при різких маневрах, вопчім на любителя апарат.

( Кросіві кортінки хранцузів )

Шановний hogo_cz навів на чоткого хранцуза, який малює комєкси із нелегкого життя бійців Опору - Жан-Пьєр Жібра (Jean-Pierre Gibrat).

Злі язики кажуть, що це не акварель а акрілова туш, але хай вже буде.



( Вів ла Резістанс! )

На мою думку, Анрі Філіпа Петена оцінюють несправедливо. Він вважав, що чуже життя дорожче за власну ганьбу, а на таке здатні геть небагато людей. Врешті, після того як він командував обороною Вердену, він розумів значення слів "стояти насмерть" і не хотів, щоб хтось це робив.

А розповідь буде про ось цю невеличку монетку із мідно-нікелевого сплаву у 5 франків, із портретом маршала. Вага монети 4 грами, вага нікелю в ній 1 грам. Чеканити їх почали за наказом Петена у 1941 році. Таким нехитрим чином планувалося позбавити Райх 200 тон стратегічно важливого нікелю. Переробити встигли 13 тон, потім німці схаменулися і майже всі монети вивезли на переплавку. А ви кажете - співпрацював з німцями.

Оце я й думаю, а скільки таких оборудок старого маршала лишилося непоміченими?