Наука проти шароварних клоунів

Шановний Семесюк діло каже, всі ці ряжені з Хортиці, це апокаліптичний піздєц, що руйнує культуру нахуй. Ну і власне осьо нарешті з'явилася нормальна стаття про характерників:

Дивним чином у другій половині 19 століття справжній образ «характерника» – служебника диявола та бандита вбивці забувся, народний фольклор залишив лише магічні здібності та додав героїчних рис пов’язаних з боротьбою проти ворогів – чужинців. Етнографи кінця 19-го століття вже фіксували різні оповіді, а письменники втілювали ці легенди та казки на папері. Жодних історичних, зафіксованих очевидцями свідчень про те, що «характерники» здійснили якісь геройські вчинки під час військових компаній – немає. Все спирається лише на народні оповідання. Байки про надздібності перегукувались із релігійними мотивами, наприклад, про можливість «характерників» ходити по воді-морю, що можна трактувати як звичайний для сатаністів акт висміювання Євангелія. До цієї бісовщини додались і відлуння легенд про потвор-вовкулаків, що роздирали людей чи, покусавши, перетворювали на собі подібне створіння, і яких можна вбити лише срібною кулею. Якісь відлуння різанин та збочень справжніх бандитів «характерників» перетворились на байки про відрізану кінцівку Сірка та ритуальне пошматування його тіла, про геройство Палія, де він порізав на шматки І. Мазепу, і тут навіть зрозуміло, звідки віє вітер. При якій владі складались ці легенди та байки, хто ненавидів Мазепу та вигадував про нього огидні, принижуючи байки?

Першопочатковий бандитсько-сатанинський контекст було остаточно втрачено вже в 1990-ті роки, а замість нього різними новоутвореними організаціями, що використовують «козачий тренд», тиражуються та нав’язуються відверті вигадки – казки, що видаються за історичну правду, тиражується мотив «героя» – козака чаклуна, що замовляє кулі і тому непереможний, має надздібності. Спритні особи побудували на цьому казковому міфі філософські течії та спортивні єдиноборства, пишуть книжки, знімають телепрограми, художні стрічки.