Der Kampfflieger

Кажуть якийсь Дмітрієв, 1942 рік. Любитель екзотики цей Дмітрієв.

Спіймав себе на думці, шо на воєнних фотках завжди впізнаю фінські аеродроми, навіть коли як тут, не видно ні форми, ні розпізнавальних знаків. Довго думав, як це виходить, потім дійшло - у фінів все ЧИСТЕ! Аеродроми, мессершміти і механіки, в них блять все чисте!

Як це виходить, хуй поймеш. Чисте колдунство.

Ось шо пишуть: "Арестованные женщины на уроке стрельбы в тюрьме на острове Рузьвельт в проливе Ист-Ривер. Нью-Йорк, 1932 год"

Це правда? А чому ще в тюрячках учили?

Які драми відкриваються зовсім випадково. Виявляється, шо командиром III/JG 53 (3 група 53 ескадри) деякий час був Hans-Jürgen Erdmann von Cramon-Taubadel, в якого був конфлікт з Герінгом, через те, що Ганс-Юрген був жонатий на єврейці.

За часів командирства Крамон-Таубаделя з капотів групи прибрали пікового туза, натомість намалювавши червону стрічку, як знак ганьби.



Після заміни командира туза повернули, але на знак протесту група літала із закрашеними свастиками. Не знаю, чим ця історія скінчилася, але в кінці війни вже літали зі свастиками.



Це літак унтерофіцера Шульте, збитий над Кентом. Ви можете бачити зафарбовану свастику і залишки червоної стрічки на капоті.

Давним-давно, а саме кілька років тому, Ренді Гіхарро, колекціонер із сонячної Каліфорнійщини, купив фоточку на барахолкі. За неї він заплатив все, що у нього було з собою, а саме два долари і заспівав пісню з мультика "Мадагаскар".

На фоточкі якісь люди грають в крокет.

Після того, як Ренді роздивився учасників, а потім відніс фото на експертизу, вартість знімку підвищилася до 5 мільйонів доларів, а все тому, що красівий мужик з молотком - то Біллі Кід. Мужик, який вказує пальцем на нашого Біллі, шериф Пет Гаррет. Через кілька років саме він застрелить Білла. Суворі були часи.

Тепер нам відомо не один, а цілих два знімка Генрі "Біллі Кід" Маккарті, він назавжди обійме почесне місце в наших серцях.

( Ось вони, безстрашні ганфайтери )

Тут ви бачите фото работоргового судна, зроблене бразільским фотографом Марком Феррезом в 1882 році. Пливуть, скоріше за все, в Бразилію, де рабство відмінили тільки у 1888.

Смагляві хлопці в центрі - то раби, а от замотані пацани ліворуч, скоріше за все мусульмани-работорговці. Хоча всі хором дорікають білим людям за рабство, наші бородаті друзі зробили для цього набагато більше. Африканською работорговлею переважно опікувалися якраз мусульмани, білі скуплялися на узбережжі.

Більш-менш припинити це діло вдалося тільки в 1900-х роках із остаточною колонізацією Африки. Тим не менш, рабство в Нігері відмінили у 2003, в Мавританії в 2007 і тепер це там продовжується неофіційно, як і в багатьох інших мусульманських країнах Африки (і не тільки).

Щасливої вам толерантності.

А хто тут у нас, подумав я. Глядь, кнохензаки першої моделі, пацанів мало, але новеньких хрестів більше, ніж прикрас на ялинкі. Ну, думаю, за Ебен-Емаель.

Перевірив - і точно.