Рецензія - "Коли сонце було богом"

Старий Єжи Гофман вирішив зняти усього Сенкевича і робить це із настирністю, гідною кращого застосування. Подивився осьо "Коли сонце було богом".

Коротко - нігадяйський князь Попель, він же хоробрий гетьман Богдан Ступка-Хмельницький, повбивав всіх можливих спадкоємців, крім одного і гнобить добрих поселян. Добрі поселяни весь фільм намагаються дати люлєй князю Попелю. Коли той викликає на допомогу вікінгів, колгоспники заманюють їх у протитанковий рів з минулої війни і пиздять.

Врешті решт поселяни беруть в облогу хутір, де мешкає злий Попель. Князь ховається в елеваторі, але все зерно там виїли миші, а надодачу немає громовідводу. Тому, коли князь вилазить нагору полаятись, в нього влучає блискавка.

На цьому пасторальному тлі розгортається абсолютно нецікава любов Головного Героя і Головної Героїні.

Співчуття в мене викликала білява дівка з великими цицьками, яка западала на Головного Героя. Оскільки в нього вже була Головна Героїня, дівку вбили на середині фільму стрілою в ліву цицьку.

Також шкода красивих та сильних вікінгів, відпижжених селянами. Від такої стидоби вони зробили один одному харакірі.

Ще - за легендою Попеля з’їли миші. Чим блискавка краща за мишей - уявити не можу.