Пупсєги

Освобождєно в potsreotizm єслі чо.

My Boy Jack

Подивився. Якщо хто не в курсі, що трапилося 96 років тому, то я нагадаю.

Молодший Кіплінг аж пищав просився на війну, що й не дивно, з таким батьком. Брати його не хотіли, бо кому він потрібен, такий гарі потер в окулярах. Собсно війна йшла лише рік і призовні комісії могли собі дозволити бути розбірливими.

Старшенький Кіплінг, від великого розуму, пробігся по знайомим і пристроїв сина на фронт, де той і зник безвісти, ледве встигши відсвяткувати 18 років.

Могилку ідентифікували лише в 90-х, якщо вам цікаво.

Собсно поведінка старшого в мене не викликає аніякої симпатії. Із гарі потера малого що взяти, звідки розум в таком віці, а батько міг би і головою думати трохи.

А з іншого боку - чудовий зразок психології епохи. Це ми тут після двох світових воєн здогадуємося (і то не всі), що на війні не так кайфово, як в кіно чи книжках, а тоді люди просто не могли собі уявити чим все обернеться.

Ну і за хронологію. Із Георгом старший Кіплінг познайомився не перед вйною, а в двадцятих, битва за Loos (хто знає як це вимовляється?) почалася не 17 серпня, а 25 вересня. Що цікаво, саме тоді британці вперше застосвали гази.

Як на загал кіно цікаве і повчальне, всіляко рекомендую.

(no subject)

Дєті в школу собіралісь -
милісь, брілісь, похмєлялісь.