Гішторія до вихідних
Feb. 12th, 2010 09:15 amНе судьба, частина друга, Японія.
Частина перша, Німеччина - тиц сюди
Отже Японія. А саме та битва, яка вирішила хід війни на Тихому океані. От повірте мені, не буває таких співпадінь.
1. Гральні кості.
Перед початком операції японцями була проведена штабга гра. Аби змоделювати випадковості, які на війні неминучі, за традицією користувалися гральними костями. Посередник кинув - і японці отримали дев’ять влучань і втратили три авіаносці. Ямамото змусив кинути ще раз і на папері японці перемогли.
2. Чотири хвороби.
Перед битвою захворіли - сам адмірал Ямамото, Мінору Генда, "бог оперативних розробок", надзвичайно талановитий штабіст і права рука Ямамото, і, нарешті, Міцуо Футіда, командувач палубної авіації. Всі троє незамінні спеціалісти, автори удару по Пірл-Харбору.
Четвертим хворим був омериканський адмірал Хелсі, найкращий авіаносний адмірал, під його командуванням американці отримали перші перемоги. На його місце Німіц назначив адмірала Спрюенса, який жодного дня на авіаносцях не служив.
Спрюенс припинив переслідування японців і повернув назад там, де Хелсі попер би вперед на японські лінкори. Прослуживши півжиття на крейсерах, він (Спрюенс) чудуво уявляв собі таке зіткнення. Тим самим він без сумніву, врятував нечислені американські кораблі.
3. А тепер питання - чи не називаються такі збіги грою в одні ворота?
Кстатє, шановний Яструб, як гадаєш - допомогав хтось (чи щось) омериканцям? Це по твоїй спеціальності.
Частина перша, Німеччина - тиц сюди
Отже Японія. А саме та битва, яка вирішила хід війни на Тихому океані. От повірте мені, не буває таких співпадінь.
1. Гральні кості.
Перед початком операції японцями була проведена штабга гра. Аби змоделювати випадковості, які на війні неминучі, за традицією користувалися гральними костями. Посередник кинув - і японці отримали дев’ять влучань і втратили три авіаносці. Ямамото змусив кинути ще раз і на папері японці перемогли.
2. Чотири хвороби.
Перед битвою захворіли - сам адмірал Ямамото, Мінору Генда, "бог оперативних розробок", надзвичайно талановитий штабіст і права рука Ямамото, і, нарешті, Міцуо Футіда, командувач палубної авіації. Всі троє незамінні спеціалісти, автори удару по Пірл-Харбору.
Четвертим хворим був омериканський адмірал Хелсі, найкращий авіаносний адмірал, під його командуванням американці отримали перші перемоги. На його місце Німіц назначив адмірала Спрюенса, який жодного дня на авіаносцях не служив.
Спрюенс припинив переслідування японців і повернув назад там, де Хелсі попер би вперед на японські лінкори. Прослуживши півжиття на крейсерах, він (Спрюенс) чудуво уявляв собі таке зіткнення. Тим самим він без сумніву, врятував нечислені американські кораблі.
3. А тепер питання - чи не називаються такі збіги грою в одні ворота?
Кстатє, шановний Яструб, як гадаєш - допомогав хтось (чи щось) омериканцям? Це по твоїй спеціальності.
no subject
Date: 2010-02-12 07:32 am (UTC)боги таки грають у кості, незважаючи на те, що Енштейн це заперечував
no subject
Date: 2010-02-12 08:03 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-12 08:41 am (UTC)вони просто таки зневажали радіозвязок - за допомогою якого можна булоб скоординувати цей момент.
це вже не кості. крім того японці мали дурну звичку використовувати для прикриття як ударних груп, так і з"єднання смішні кількості винищувачів - в мене складалось враження, що вони наглухо хєрили принцип концентрації. хоча при тому бомбери вони концентрували от душі....
і ще - щоб змінилось якби осталось пару ланок зверху? думаю нічого суттєвого - перехват відбувся б уже над з"єднанням - звідки єфективність того перехвату була б ніяка - ну збили б 2-3 донтлеси.... і все. максимум - японці б втратили не три корита зразу, а лише два.
хоча той факт, що Зєри всеж таки відволіклись на авенджерів з девастаторами - без всякого сумніву допоміг. бо якби всі Зєри остались зверху.... ну збили б вони не дуже багато донтлесів - пікірувальника який йде в атаку не так просто збить, а головне часу мало - виход в точку заходу - ну ладно, а от переворот і атака - це кілька секунд - десь 5-6.... допустимо за 5-6 миль засікаєш групу донтлесів, з того моменту є близько двох хвилин до виходу в точку атаки. за дві хвилини багато чого не зробиш - в кращому випадку - два заходи - а потім атака. а от саму атаку Зєри могли б росстроїть чи й зірвать повнністтю - під вогнем американцям тра було б і строй зберегти і захід зробити - а це вже важко.
велики втрат у донтлесів не було б, але при зриві атаки донтлесам в кращому випадку дісталось би одне лиш корито.
як підтвердження - можна згадать коли япошки ходили на американців - а ті за допомогою радару організовували перехват на дистанціях 70 км (а це десь до 20 хвилин льоту) та щей великими кількостями винищувачів - і все одно могли прорватись до цілей цілі ескадрильї бомберів.
no subject
Date: 2010-02-12 08:27 am (UTC)===============
От повірте мені, не буває таких співпадінь.
чому не буває? буває :)
наприклад - Пірл-Харбор-1941 :)
no subject
Date: 2010-02-12 08:40 am (UTC)А вот назначение командиром Перл-Харбора Хазбенда Киммеля, который в очереди на эту должность был тринадцатым - вот тут уже, наверное, не кости. Как и невозврат флота на ремонт в Сан Диего на зиму.
no subject
Date: 2010-02-12 08:43 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-12 08:47 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-12 08:47 am (UTC)такі терміни вживати не ризикну
======================
якщо щось і називати грою в кості - то не події WW2 на Тихому океані, а авіанальоти брит. гідропланів на SMS Goeben, коли той сів на мілину поблизу мису Нагаро в січні 1918
:)))
більше ніж 200 заходів на ціль, 15+ тон скинутих бомб - але нульовий результат
От повірте мені, не буває таких співпадінь.
;))
no subject
Date: 2010-02-12 10:10 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-12 03:09 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-12 04:49 pm (UTC)