листи з Іводзіми

[kampfflieger]

Клінт наш Іствуд зняв два фільми про Іводзіму - власне "Листи з Іводзіми" (про японців) і "Прапори наших батьків" (про омериканців). "Прапори" виявилися УГ, так шо про них писати не будемо, а от "Листи" подивився із задоволенням і вам рекомендую. Зразу скажу, після фільму симпатії до японців значно поменшало.

Насправді більш-менш розумно мислити здатні всього три персонажі - генерал Курібаясі, конний танкіст барон Нісі і молодий солдатег, який в рот їбав таку війну хоче додому. Генерал і барон довго контактували із європейскою культурою і це на них вплинуло вкрай позитивно, а солдатег, судячи з усього, не отримав ніякої освіти взагалі і не встиг позбутися здорового глузду.

Решта японців - це клініка, друзі мої. От скажімо передає генерал на опорний пункт наказ відступити і продовжити оборону в іншому місці. Думаєте, ці вояки слухають наказ? Аж два рази!

Вони, як цуцики Павлова, чують слово "відступ", тут же відкривають ящик гранат, взяли собі по штуці, хуяк-хуяк-хуяк, кожен себе підірвав. Генерал на них чекає, приходять два бійці - а де решта? - банзай-самурай, тепер генерале, самі тут обороняйтеся.

З таким підходом японці перемогли б, якби їх було стопіццот мільйонів, а так янкі їм наваляли і правильно, я щитаю.

Comments

[bad-joker.livejournal.com]

Проблема в тому, що як якпонців трохи підкоптило, стало важко їх розрізняти - ось наприклад отой танкіст, я думав що то він намагався зарубати відступаючих, гнав їх у атаку, а потім здався.

А щодо "самурайського духу" на місцевості - справді гидке враження: одноразові соладати, одноразові генерали, в результаті, як треба воювати, то нема нікого з "досвідом роботи".

[kampfflieger.livejournal.com]

дикі люди, хулі з них взяти?

[lukas-2d.livejournal.com]

шикарний фільм )

[oberstdan.livejournal.com]

Слід зауважити, що у фільмі розкрито американське, і можливо навіть не американське, а персональне авторське сприйняття японців режисером.

З таким же успіхом вони можуть знімати фільми для розкриття точки зору на війну італійських чи радянських солдат.

Питання, скільки стереотипів увійшло у той фільм, у скільки з них реально можна виявити нашому глядачу, який взагалі не в темі того, що відбувалося на тихоокеанському фронті.

[kampfflieger.livejournal.com]

любий фільм показує сюжет через призму режисерського бачення, в принципі.

я ще до японських фільмів не добрався, побачим чо там как.

[oberstdan.livejournal.com]

в принципі так,

але я натякаю саме на те, що західний режисер з західним світосприйняттям не може адекватно передати японські реалії.

[kampfflieger.livejournal.com]

я тут почитав трохи, так іствуд японські реалії ще й пом'якшив нефігово.

[toprunner.livejournal.com]

Щось мені підказує, що епізод з груповим підривом трохи надуманий. Самі себе могли підірвати поранені, але решта побігла б підривати америконців.

Взагалі кажучи, кіно мені теж сподобалось.

[sokil-na.livejournal.com]

Мене це теж завжди нервувало - який сенс покришити себе гранатами? Хай би вже краще обв"язалися ними і під танк.

Хоча у мене навпаки, симпатій побільшало, бо ж після Дискавері і його розповідей про садистів-головорізів японців побачити того ж Карібаясі цілком нормальним солдатом це трохи незвично.

[kampfflieger.livejournal.com]

Курібаясі один такий був. Навіть Нісі в житті був не такий лапочка.

[trumpf.livejournal.com]

Ну чтобы немного убрать авторский взгляд Иствуда, заменим его на авторский взгляд самих японцев:
http://www.imdb.com/title/tt0882797/
И шо? И примерно то же самое, но в праздничной упаковке: автор сценария - мэр Токио, самонаидорогой в истории Японии фильм (ну, так писАли), грандшкандаль и... и у Иствуда значительно лучше :)

[kampfflieger.livejournal.com]

бачив, хароше кіно. правда більшу частину часу вони розмазують соплі по сакурі, але хз, може японці по іншому це сприймають.