Гішторія до вихідних
Mar. 9th, 2012 04:03 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kampfflieger
Це Ованес Хачатурович Баграмян, якого ви знаєте як Івана Христофоровича.
Влітку 1941 року він був начальником оперативного управління Південно-Західного фронту. Під час виходу з Київського котла у вересні він очолював передовий загін штабної колони.
Перед річкою Многа Баграмян отримав наказ Кирпоноса захопити міст і чекати на решту колони, що він і зробив силами роти НКВС і підібраних дорогою красноармійців. Пізніше приєдналася група прикордонників на чолі із генералом Алєксєєвим і полковником Рогатіним.
Бійці обладнали переправу в двох місцях і прочекали до ранку, коли стало відомо, що штабна колона за ними не рухається і де вона, невідомо.
Баграмян повів солдатів на схід і врешті вийшов з оточення, маючи під командуванням 20 000 бійців.
Як виявилося пізніше, Кирпонос відправив передовий загін для відволікаючого удару, маючи намір переправитися геть в іншому місці. Фокус не пройшов, майже всі загинули (включаючи Кирпоноса), або попали в полон.
Ованес Хачатурович пережив війну, незважаючи на звичку очолювати атаки під час виходу із оточення, і дослужився до маршала.
Отож, друзі мої, не будьте сильно хитрожопими і не підставляйте підлеглих.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-03-09 02:14 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-09 02:21 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-09 03:00 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-10 06:45 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-10 07:00 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-12 11:31 pm (UTC)В театры я проходил по студенческому билету, но шел, разумеется, не на галерку, а, дождавшись темноты, пробирался в партер, где всегда были свободные места из невыкупленной "брони".
Таким образом оказался я и в партере театра Моссовета, где армянский театр играл шекспировского "Кориолана" - на армянском языке, с русским переводом. Я прополз по темному проходу, нащупал высмотренное заранее свободное кресло, сел и стал шарить руками в поисках наушников.
- Держите, - с акцентом сказал голос рядом.
- А вы? - шепнул я.
- Мне не надо, - ответил голос.
И я надел наушники.
Хорен Абрамян был замечательным Кориоланом - огромным, страстным...
В антракте зажегся свет, и вдруг весь партер, по преимуществу, разумеется, состоявший из московских армян, повернулся в мою сторону и стал кланяться, улыбаться, воздевать руки и слать приветы.
Секунд пять я пытался вспомнить, чем бы мог заслужить такую любовь московской армянской общины, прежде чем догадался, что все эти знаки внимания адресованы не мне, а человеку рядом со мной - тому самому, который отдал мне наушники.
Я обернулся. Это был маршал Баграмян.
no subject
Date: 2012-03-13 05:01 am (UTC)