Der Kampfflieger

Гаваріт Москва: . . . - - - . . .

Шановний gogi03 нагадав шо час би й розповісти. Коротше такі справи, 1944 рік, у німців керовані бомби і некеровані ракети а у флота США - дирижаблі.




Ця штука мала перемагати підводні човни. До дирижабля М-класу чіплявся Пайпер "Каб" з радіокеруванням і глибинним зарядом. Помітивши ворожу субмарину, літак мав відчепитися, оператор скеровував його на ціль і далі ця штука працювала як глибинна бомба.

Переобладнали два "Каби" і, щонайменше, один діріжабль, провели кілька випробувальних польотів у Лейкхерсті та й закрили проект.

Омериканці - майстри дешевих і ефективних рішень (дорогих і ефективних кстатє теж).

В Другу Світову по флоту був виданий наказ під час бойової тривоги носити одяг з довгим рукавом, що значно зменшувало кількість опіків. Сотні життів були врятовані за ціну паперу, на якому надрукували цей наказ.

А вчора було сто років як Королівська авіація потопила свою першу субмарину!

"Кенгуру" пілот-лейтенанта Артура Варінга бомбами потопив U-70.

Хтось може опізнати тип судна?

Побачив у buran293.

Деніц про війну на Чорному морі:

"На третьем русском морском театре военных-действий - Черном море, русский Черноморский флот обладал подавляющим превосходством над немногочисленным Румынским флотом, который был был плохо подготовлен и не имел боевого опыта. Последний был усилен шестью подлодками типа II и флотилией торпедных катеров, доставленных на Черное море через Эльбу, немецкие автобаны и Дунай и многочисленными десантными судами, вооруженными траулерами и вспомогательными судами. Однако превосходство русских на море было совершенно неэффективным в результате почти непостижимой бездеятельности их Черноморского флота, за исключением поздних десантов в Евпатории и Феодосии, поэтому мы находились в хорошем положении, чтобы выполнять задачи, которые выпали части немецких ВМС на Черном море, чем можно было ожидать при таком соотношении сил с противником...

Непосредственный эффект на действия немецких ВМС на Черном море оказало длительное отступление в России [немецких войск] - сначала эвакуация войск из Кубани через Керченские проливы, где используя все доступные средства, эта операция была произведена фактически без потерь. Далее когда в феврале и марте 1944 года наземные коммуникации в Крыму были прерваны успешным наступление русских на Украине - у флота была задача снабжение и сообщение с Крымом по морю. Это было успешно выполнено. Даже здесь активность русского Черноморского флота была, по сравнению с его размером, исключительно невелика. Во время эвакуации немецких войск из Крыма в июне, которая стала необходима после прорыва немецкой обороны на Перекопе и неудачной обороны Севастополя от наступающих русских войск, русские ВМС снова появились только в небольшом количестве. Однако, серьезные потери были вызваны русскими ВВС и сухопутной артиллерией. С разгромом Румынии в июле 1944 года немецкий фронт в этой области был прорван и после этого последовало занятие Болгарии, что привело к потере последней части Черноморского побережья".

Про війну на Балтиці:

"В начале русской кампании немецкий флот принимал участие в действиях только на Балтике. Как было предусмотрено, его задача с самого начала состояла в предотвращении энергичными мерами любого действия русского флота и закупоривания его в Финском заливе с развитием успеха в этом при прогрессе наступления сухопутных сил. Поскольку инициатива и способности русского флота были оценены как невысокие, наши [военно-морские] силы, отведенные для действий против него, остались в весьма скромных рамках. Крейсерская эскадра, так называемый "Балтийский флот" ("Тирпиц", "Адмирал Шеер", Эмден", "Лейпциг", "Кёльн" и "Нюрнберг" - В.Н.) была какое-то время в готовности у Аландских островов. Она поддерживала огнем десанты во время захвата балтийских островов и перекрывала русским кораблям возможность прорыва в Балтику. Ведение боевых действий в Финском заливе было возложено на наши легкие силы: от миноносцев и ниже, на пару с союзническими финскими ВМС. В ночь, когда война началась, была начата и постановка минных полей в центральной и западной частях Финского залива, которые со временем разрослись в мощные минные заграждения, выставленные в максимальной степени в восточном направлении. К сожалению, было невозможно, как взять Ленинград и Кронштадт, так и ликвидировать русский Балтийский флот раз и навсегда – поэтому минные заграждения должны были существовать и поддерживаться до самого конца войны. В первые дни войны, особенно во время эвакуации морем русских из Таллинна и Ханко, они [мины] причиняли противнику тяжелые потери и мешали любому русскому кораблю выйти из Финского залива вплоть до потери [немцами] Эстонии в 1944 году. Несколько [советских] субмарин, которые в первый год войны прорвались [в Балтику], имели очень скромные успехи...

Отступление группы армий "Север" от Ленинграда до Нарвы в январе 1944 года сделало блокаду внутренней части Финского залива более трудной, но она продолжалась до осени 1944 года".

Поцупив у olt_z_s

Дето через місяць, а саме 22 травня, збираються починати роботи по підйому "Invincible".

Це колишній хранцузський лінійний корабель, спущений на воду у 1744 і захоплений англійцями у 1747, коли він залишився прикривати конвой. Сів на мілину і затонув у 1758.

Більшість кораблів Нельсона були побудовані за його зразком.

Вопчім-то це дофіга важливо (для англійців, флотодрочерів і англійців-флотодрочерів), тому що це перехідна ланка між "Мері Роуз" (підняли і замузеїли) і "Вікторі" (не встиг потонути, замузеїли одразу), тобто ми зможемо вживу спостерігати безперервну лінію англійського кораблебудування від 1500 рр і дотепер.

Не перемикайте канал, буде цікаво.

От ще за допоміжні крейсера кстатє. На фото голандський танкер "Ондіна", грізна бойова машина із однією 102мм гарматою.

Одного дня, а саме 11 листопада 1942 року "Ондіна" і тральщик "Бенгал" (одна 76мм гармата, одна 40мм і дві 25 мм) прямували в Абадан. Це гордо називалося "конвой".

Близько полудня цей конвой перестріла пара японських допоміжних крейсерів, "Хококу Мару" і "Айкоку Мару" (на кожному вісім 140мм, два 80мм, торпедні апарати і таке інше).

Шоб не перегружати пост нецікавими підробицями, скажу шо "Хікоку Мару" спалахнув практично одразу і затонув трохи більше, ніж за годину з початку бою.

"Бенгал", розстрілявши всі снаряди, поставив димзавісу і взяв курс на Дієго-Гарсія, куди й прибув, побитий, але з неушкодженим екіпажем.

Коли боєзапас на танкері скінчився, капітан "Ондіни" віддав наказ спустити прапор і залишити судно, після чого загинув від японського снаряду. З "Айкоку Мару" випустили три торпеди, дві з яких влучили, і розстріляли шлюпки з кулеметів, після чого зайнялися порятунком своїх.

Голандський старпом, побачивши, шо зараз не до них, віддав команду повернутися на судно. Рятувальна команда загасила пожежі, вирівняла корабель, а ближче до ночі запустила машину. Через тиждень "Ондіна" була у Фрімантлі.

Англо-індійсько-голандський конвой втратив п'ятьох чоловік - капітан "Ондіни" і четверо в шлюпках, що загинули від кулеметів. Японці втратили допоміжний крейсер і 76 моряків.

Так завершилася славна історія японського рейдерства. Більше самураї допоміжні крейсера не пускали в море, шоб не позоритись.

Виявляється під вулицями Сан-Франциско закопано дафіга суден часів золотої лихоманки на Каліфорнійщині.

Як я розумію, після того, як суда проходили мис Горн (а це була досить нетрівіальна задача), їх дешевше було кинути, ніж знову виходити у плавання. Пасажири і команда сходили на берег шукати золото, а корпуси переробляли на готелі, салуни, борделі і інші, необхідні золотошукачам споруди.



Осьо корисна і цікава стаття із мапою закопаних суден: https://www.thevintagenews.com/2016/11/10/san-francisco-was-built-on-the-abandoned-buried-ships-of-the-gold-rush/

Будете їхати у Санфранцизськ, візьміть із собою лопату.