Гішторія до вихідних
Oct. 2nd, 2009 08:30 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kampffliegerСьогодні буде багато всього про Колдіц, бо книжку вже дочитав.
Ітак. В’язниця для професійних втікачів. Там же утримуються різні важливі полонені як то племінник Черчіля, племінник генерала Александера, син американського посла в Британіі.
В кіно були б товпи страшних есесівців, вежі, кулемети, собаки і все шо положено. В житті такого нема. Особовий склад - 15 резервістів під 50 і рота охорони. Вежу одну таки збудували, але кулемет із неї зняли - в дворі можна було всіх повбивати просто рикошетами.
Середня частота спроб втечі - 1 на 10 днів. 1942 рік був рекордним - 84 втікача, 44 спроби, 26 чоловік втікло з замку, 14 було спіймано згодом, 12 чоловік + 3, що потікали при перевезенні чи з госпіталя дісталися дому.
Все почалося з тріснувшої балки на верхньому поверсі. Огляд горіща виявив декілька тон землі, породи та іншого сміття, вийнятих з тунелю. Сам тунель шукали кілька місяців. Коли знайшли, в тунелі була встановлена одноколійка з вагонеткою, електричне освітлення і сигналізація. До завершення лишалося менше 10 метрів.
Найцікавіше почалося потім. Вивоз сміття з горіща коштував 12 000 марок (близько 1000 фунтів, ТИХ фунтів). Вирішили вирахувати з полонених, які отримували близько 15 фунтів на місяць. Полонені накатали скаргу в ОКВ (Оберкомандо Вермахт, Верховне Головнокомандування). З ОКВ відповіли, що оскільки це буде коллективне покарання, яке заборонене, то гроші з полонених знімати не можна. Сміття німці вивозили власним коштом.
Під час прогулянки на огороженій території за межами замку, французький лейтенант Меррес-Лебран розігнався, скочив на підставлені руки товариша, перестрибнув огорожу і втік. Через деякий час він написав з неокупованої частини Франції і попросив прислати його речі. Він заздалегідь спакував речі в рюкзак і причепив записку з адресою. Речі було відіслано.
Під час невдалої спроби втечі голандських офіцерів було виявлено п’ять повних ящиків одягу, деталі німецької форми, два мішки цементу і два манекени в повний зріст. До того ці манекени, Макс і Моріц, часто стояли на перекличках замість відсутніх.
Завдяки посилкам від Червоного Хреста війсковополонені з 1942 по кінець 1944 р. харчувалися краще за німців. Запаси цукру пускали на вино, а також налагодили процес перегонки.
Лейтенант Майк Сінклер (згодом єдиний, хто загинув в Колдіці під час втечі) перевдягнувся гаупт-фельдфебелем (точною копією гаупт-фельдфебеля Колдіца, навіть з характерними вусам, зробленими з помазка) і спробував вийти. Втеча не вдалася, бо вартовий перший раз виконав наказ і запросив посвідчення.
На думку Еггерса, найкращими втікачами були голандці. Тихі, чемні, дисципліновані, вони відрізнялися аккуратністю і детальністю у підготовці.
16 квітня 1945 року Офлаг 4С Колдіц здався американським військам.
Ітак. В’язниця для професійних втікачів. Там же утримуються різні важливі полонені як то племінник Черчіля, племінник генерала Александера, син американського посла в Британіі.
В кіно були б товпи страшних есесівців, вежі, кулемети, собаки і все шо положено. В житті такого нема. Особовий склад - 15 резервістів під 50 і рота охорони. Вежу одну таки збудували, але кулемет із неї зняли - в дворі можна було всіх повбивати просто рикошетами.
Середня частота спроб втечі - 1 на 10 днів. 1942 рік був рекордним - 84 втікача, 44 спроби, 26 чоловік втікло з замку, 14 було спіймано згодом, 12 чоловік + 3, що потікали при перевезенні чи з госпіталя дісталися дому.
Все почалося з тріснувшої балки на верхньому поверсі. Огляд горіща виявив декілька тон землі, породи та іншого сміття, вийнятих з тунелю. Сам тунель шукали кілька місяців. Коли знайшли, в тунелі була встановлена одноколійка з вагонеткою, електричне освітлення і сигналізація. До завершення лишалося менше 10 метрів.
Найцікавіше почалося потім. Вивоз сміття з горіща коштував 12 000 марок (близько 1000 фунтів, ТИХ фунтів). Вирішили вирахувати з полонених, які отримували близько 15 фунтів на місяць. Полонені накатали скаргу в ОКВ (Оберкомандо Вермахт, Верховне Головнокомандування). З ОКВ відповіли, що оскільки це буде коллективне покарання, яке заборонене, то гроші з полонених знімати не можна. Сміття німці вивозили власним коштом.
Під час прогулянки на огороженій території за межами замку, французький лейтенант Меррес-Лебран розігнався, скочив на підставлені руки товариша, перестрибнув огорожу і втік. Через деякий час він написав з неокупованої частини Франції і попросив прислати його речі. Він заздалегідь спакував речі в рюкзак і причепив записку з адресою. Речі було відіслано.
Під час невдалої спроби втечі голандських офіцерів було виявлено п’ять повних ящиків одягу, деталі німецької форми, два мішки цементу і два манекени в повний зріст. До того ці манекени, Макс і Моріц, часто стояли на перекличках замість відсутніх.
Завдяки посилкам від Червоного Хреста війсковополонені з 1942 по кінець 1944 р. харчувалися краще за німців. Запаси цукру пускали на вино, а також налагодили процес перегонки.
Лейтенант Майк Сінклер (згодом єдиний, хто загинув в Колдіці під час втечі) перевдягнувся гаупт-фельдфебелем (точною копією гаупт-фельдфебеля Колдіца, навіть з характерними вусам, зробленими з помазка) і спробував вийти. Втеча не вдалася, бо вартовий перший раз виконав наказ і запросив посвідчення.
На думку Еггерса, найкращими втікачами були голандці. Тихі, чемні, дисципліновані, вони відрізнялися аккуратністю і детальністю у підготовці.
16 квітня 1945 року Офлаг 4С Колдіц здався американським військам.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-10-02 10:26 am (UTC)