Гішторія до вихідних

[kampfflieger]

Оскільки тільки вчора ми згадували за ірландців, розповім я вам одну історію. Вона почалася під час Великого Голоду в Ірландії і закінчилася на шибениці під Чапалтепеком у Мексиці.


Під час Великого Голоду тисячі і тисячі ірландців перебиралися до США в пошуках кращої долі. Багато з них втрапили в армію якраз на початок Омерикано-Мексиканської війни.

І тут з'ясувалася цікава штука - місцеві протестанти ставилися до католиків-вірландців анітрохи не краще, ніж собаки-англійці вдома. Ірландці були таким трохи незадоволені.

Отже про війну. А тільки но відгреміли перші бої, згвалтували перших монашок і вбили перших дітей, як Джон Райлі, артилерист від бога, вирішив що мочити інших католиків заради недо-сассанахів не гідно ірландця і дезертував. Треба сказати, що він був такий не один.

Райлі вступив до мексиканського війська і організував Лос Сан Патрісіос - батальон Святого Патрика. Артилерийський батальон само собою. Оскільки у мексиканців з гарматами ніколи не ладилося, це був справжній подарок долі.

Згодом під зелений прапор підтягнулися і інші католики - німці, французи, англійці (так кажуть, підробиць не знаю), всього близько 700 чоловік. Ірландців було приблизно половина.

Вони брали участь у всіх важливих битвах тієї війни, одного разу навіть відбили в янкі гармату.

Під час оборони Черубаско снаряд влучив у пороховий склад. Після цього залишки батальону, пішли в останню атаку.

Дехто загинув, дехто потрапив у полон. Всіх полонених піддали тортурам, 15 чоловік повісили у Сан-Анхелі, а 30 поставили під шибеницею на пагорбі Міхкоак біля фортеці Чапалтепек, де точилася остання битва тієї війни.

Генерал Вінфілд Скотт наказав повісити їх коли над фортецею буде піднято омериканський прапор. Ірландці чекали під шибеницею чотири з половиною години. Френсіса О'Коннера, який в бою втратив обидві ноги, підтримувало двоє солдатів.

О 9:30 13 вересня 1847 року їх повісили. Це вважається наймасовішою стратою у Північній Америці.

Кожен рік в Сан-Анхелі проводиться урочиста церемонія на честь Лос Патрісіос, під меморіальною дошкою на їх честь:



Схожа церемонія проводиться у Кліфдені, графство Голвей, на батьківщині Джона Райлі.

А ось вам на додачу пісня:

І кіно:

Comments

[dazevup.livejournal.com]

безоткатные орудия в клипе впечатляют

[kampfflieger.livejournal.com]

ага, я теж помітив.

[shaleniy-slonik.livejournal.com]

сумна гішторія

[karlsson.livejournal.com]

А ти ще згадай, як ірландці брали участь у Громадянській війні. Як на стороні Півночі, так і на боці Півдня.

Як відомо, ірландці не дурні натовкти комусь писок - це перше, і завжди за свободу - це друге.

Отже, одні ірландські військові формування боролися за свободу афро-американських негрів від південних плантаторів, а інші - за свободу Конфедерації від північних колонізаторів.

Добре билися, до речі.

[kampfflieger.livejournal.com]

ірландці - вільні люди, за що хочуть, за те і б'ються.

[karlsson.livejournal.com]

Все вірно розумієш.

[sparrow-hawk.livejournal.com]

ірландці, одне слово

[nikolauskass.livejournal.com]

молодці. що ше скажеш)