Der Kampfflieger

Кожну п'ятницю я спостерігаю, як фройндстрічка ніібаца радіє з цього приводу. Купа людей, незалежно один від одного постять уєбанські кортинки і пишуть в тому дусі, що ніхуйова піти і нахуячитися, бо п'ятниця ж!

Такий стан речей викликає у мене огиду. Ви не цуцики павлова, аби жити від дзвоника до дзвоника, друзі мої. Зізнайтеся, справжнє життя у вас тільки два дні на тиждень, субота та неділя. Причому неділя змарнована думками про необхідність завтра йти на роботу.

А я - не такий. І зроблю вас не такими, як хочете.

От дивіться - перші особі в державі, це такі чучєлА, які говорять і всьо. Керують процесом зовсім інші люди на непомітних посадах. Основна ознака таких людей - вони весь час при владі. Біля влади, я маю на увазі.

Дехто в Росії тицяє в бік Чубайса. Може бути. А тепер сюрпрайз:

Шойгу, Сергей Кужугетович

1991 г. — председатель Российского корпуса спасателей, г.Москва
1991 г. — председатель Государственного комитета РСФСР по чрезвычайным ситуациям, г. Москва
1991—1994 гг. — председатель Государственного комитета Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий
1993—2003 гг. — председатель Национальной комиссии Российской Федерации по проведению международного десятилетия ООН по уменьшению опасности стихийных бедствий
C 1994 г. — Министр Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий (Одновременно, с 10 января 2000 г. по 7 мая 2000 г. — заместитель Председателя Правительства Российской Федерации.)
С 1996 г. — член Совета Безопасности Российской Федерации
С 2001 г. — член Морской коллегии при Правительстве Российской Федерации
С ноября 2009 года - президент Русского географического общества.

Ему принадлежит абсолютный рекорд пребывания в должности среди всех российских постсоветских политиков министерского ранга: он руководит борьбой с чрезвычайными ситуациями во всех составах российского правительства с 1991 года.

пєдівікія

Отета непотопляємий пацанчик! Майте на увазі, МНС має не те, шоб війська, але дуже на них схоже.

Прекрасна ідея, але в москаликів ніц із того не вийде. Характер не той, хоч ти стріляй.

А в нас, я думаю, цілком може проканати. Як гадає шановне панство?

Осьо скоро рік, буквально на днях, як я звільнився з моєї останньої роботи. Не сказав би, що це якось підірвало моє фінансове становище, скоріше навпаки. Бонусом ідуть 52 понеділка, які нічим не відрізняються від інших днів.

У зв’язку з цим два питання.

1. Чи є хто з моїх френдів, хто працює тільки на себе, і чим, в такому разі, хто заробляє?

2. Може створити спільноту, присвячену, так би мовити, нестандартним видам заробітку? Поділитися досвідом і всьо такоє?

Шановний d_korchinskiy постійно наголошує на необхідності "відібрати у держави монополію на насильство". Діло хороше і поважне, такими мріями зазвичай захоплюються під час статевого дозрівання, наряду з мріями про цицьки і розгляданням порнографічних картинок. Досвічений демагог, d_korchinskiy за допомогою таких проповідей мобілізує молодих далбайопів із "Братства" на поодинокі акти клоунади.

Між тим, все не так просто. Для справжньої революції неважливо, в кого монополія на насильство і чи є вона взагалі. Спробуйте як-небудь відібрати в держави економічну монополію. Це не так просто, як здається.

Що ж можна зробити по простому? Перш за все обмежити фінансові розрахунки з державою до мінімуму. Максимально ухилятись від сплати податків, наприклад використовуючи електронні платіжні системи. Найкраще на даному етапі - це піти у фріланс.

Не подобається сучасна держава - так не підтримуй її грошима!

Я зара в Кіровограді і насолоджуюсь життям. Кращого місця для распіздяйства ще не придумали. Хто хоче побачитись, маякуйте в каменти.

Кіровоград став значно краще з часів останнього приїзду і це не може не радувати. Всі ті руїну та недобудови де ми колись бухали, зара поступово доводяться до ладу. Що характерно, ностальгії за старими добрими часами не відчуваю.

Вчора гуляли коло пам’ятника жертвам чорнобиля. От чого було не написати "Героям Чорнобиля"? Пам’ятники, як ніщо інше, формують суспільну свідомість. Он подивіться, понаставили кругом "єврєям жертвам нацизма" і що? Араби мотузують Ізраїль як хотять.

Да, мій Стінсон таки зайняв перше місце. Конкурс перетворився на нерівну боротьбу нанайських мальчіков, бо я виявився єдиним учасником. Але приз все одно загріб.

Тут френди виражають незадоволення підрахунком голосів у "Великих українцях":

"«Я міг би «трахнути» Бандеру Щербицьким, але не зробив цього, бо Щербицький – фігура з минулого…» - з цього зізнання почав виголошувати тост на фуршеті після фіналу «Великих Українців» доктор історичних наук, професор, академік, екс-віце-прем’єр з гуманітарної політики Дмитро Табачник."

http://vaxo.livejournal.com/197440.html?style=mine

А я думаю, що треба радіти. Років п’ять-шість тому на перемогу Бандери годі було й сподіватись.

Зара табачник розказує як він трахнув Бандеру, а вже років через п’ять Бандера добряче трахне табачника.

Довго думав, чому, попри схожість сюжету "Какой-нібудь Дозор" - гівно, а "Ніч в самотньому жовтні" очень даже заїбата книжка.

А справа ось у чому - по перше це деталізованість світу, по друге - ступінь свободи героїв.

У Лук’янєнкова всьо просто як в комп’ютерній грі. Є невеличка кількість героїв, деталей ландшафту і артефактів, які взаємодіють між собою. Будь-які натяки на те, що світ більший та складніший, аніж той, що видно читачеві, відсутні. У Желязни навпаки, ті світи, що відкриваються, лише крихітна частка Всесвіту, а може й не одного.

Тепер про героїв. Героїчні дозорні насправді просто пригодницький варіант офісного планктону, з службовими обов’язками, позаслужбовими відносинами і мозгоїбучім начальством. На відміну від вільних, ну, скажімо, істот, зображених у Желязни. Ви помітили, доречі, що тип героя, що діє виключно на власний розсуд, страх і ризик, стає все менш популярним?

Ну і те, за що старому Роджеру окремий решпект. В нього немагічний світ впливає на магічний і навпаки (Роулінг, Лук’яненков - смоктати й плакати). Великий Сищик, Бубон, Експериментальна Людина - повноправні герої, дещо слабші, в дечому сильніші за магічних істот, це вам не інваліди з дитинства магли, які не мають шансів бодай торкнутися магії.

Ну і подвєдьом ітогі. Мені особисто Желязни дуже симпатичний і письменник такого калібру, мабуть, з’явиться ще не скоро. А перебиватися псевдолітературною жуйкою у виконанні гівнопейсатєлєй -ну його нахуй.

UPD: Оце подумав - "Дозор" то така мінтовська книжка. Ідея така - ти тьомний - ну й роби свою тьомну справу, свєтлий - роби свою. Осьо тобі список обов’язків і не виябуйся. А розведеш самодєятєльность - прийде інквізіція і вломить тобі люлєй.

Бля, і комусь же подобається такий світ!

Шановний sparrow_hawk розібрав по полицях Рембо 4. В чьому я з ним згоден, так це в тому, що нести слово боже без зброї по Дальнім Півжопкам - голіме діло. Давайте подивимось як релігійні проблем ефективно вирішували в старій добрій Британській Імперії.
( Read more... )

Принципи міжнародної політики росії можна вивчати за "Пєснью о Вєщєм Олєгє".

"Скажи мне, кудесник, любимец богов,
Что сбудется в жизни со мною?
И скоро ль, на радость соседей-врагов,
Могильной засыплюсь землею?"

Ну і ще раз:

"на радость соседей-врагов"

от така хуйня аберація.