о Голодоморе в 1932-1933

[kampfflieger]

уважаемые россияне, заглядывающие на этот блог.

Сегодня, 24 ноября, день памяти жертв голодомора.

Большинство украинцев знают: это не миф, это не политика.

Голодомор был.
Нам еще даже не нужно ссылаться на различные исторические материалы, по одной простой причине:
многие из нас просто знают об этом напрямую от старших родственников и знакомых.

Чьи-то бабушки (прабабушки) рассказывали о самом голоде.

Есть и личные, прямые свидетельства о том, что голод не был естественным.
Есть знакомые, расстрелянные за то, что они, будучи причастными к партии, в какое-то время отказывались отправлять еще больше зерна из голодающей Украины в отнюдь не бедствующие большие города России, и в частности в Москву.
Таким образом, одни умирали из-за решения обеспечить безбедную жизнь других, и так находящихся в лучших условиях.
Это происходило, в частности, и по этническому признаку.
Это называется геноцид.

Современная политика - современной политикой.
Это дело отдельное.
Сложно понять, почему, скажем, Россия прямо не признает, что это преступление режима Сталина,
и не осудит. Сложно понять, почему спор об этом должен существовать сейчас.

Мы можем не знать точных цифр - это дело историков.

Но мы помним лично. Гибли наши родственники.

via chapeye

Comments

Re: Имею вежливые вопросы

[ex-pamerast.livejournal.com]

В Польше голод...

В сабже речь идёт не о голоде, а о Голодоморе.

Re: Имею вежливые вопросы

[los-oxuenos.livejournal.com]

Не тупите.
Я устал повторять: в Польше нет большевиков, а голод есть.
Тоже - "голодомор"?

Ответ про вторую Речь Посполиту (1)

[ex-pamerast.livejournal.com]

Не тупите.

Взаимно.

Я устал повторять: в Польше нет большевиков, а голод есть

Отримуючи (http://216.239.59.104/search?q=cache:AtIjd4LLPjoJ:www.adm.gov.te.ua/files/toda_p81_777.doc+1933+%D0%A8%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%BC+%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%96&hl=ru&ct=clnk&cd=6&gl=ua) чимраз жахливіші відомості про штучний голодомор в УСРР, населення Західної України прагнуло хоч трохи зарадити страшному лихові. Все більшого поширення набувало збирання коштів для допомоги голодуючим. Започаткували цей рух священики панахидами за упокій жертв голодомору і в кожній проповіді закликами до пастви робити пожертви для рятунку братів за Збручем. Активно взялися до цього праведного труду численні громадські організації, передовсім Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), "Просвіта", Організація українських націоналістів, "Союз українок", "Рідна школа", українська кооперація...

Не стояла осторонь святої справи і Тернопільщина. Зокрема, активну діяльність розвинула колишня вчителька з села Денисів Тернопільського повіту, письменниця Іванна Блажкевич. Як директор Подільського союзу кооперативів, вона їздила по селах і проводила збори кооператорів. У Народній Книзі-Меморiалі "33-й: голод" вміщено спогад про одні з них, проведені в селі Драгоманівка (тепер Козівського району), яким поділився житель села Андрій Білий.

"Якраз на Різдвяні свята 1933 року, - згадував він, - приїхала до нашої Драгоманівки письменниця і громадська діячка Іванна Блажкевич і попросила зібрати людей. Говорила вона недовго, але щиро й запально. Її слова западали в душу і тому запам'яталися.

"Дорогі жителі Драгоманівки! - сказала вона. - Ви весело святкуєте Різдвяні свята, бо маєте що їсти й пити. А на Великій Україні голод, страшний смертельний голод. Дуже сумно й невідрадно в тих колгоспних селах, куди силоміць загнали людей. Діточки просять хлібця в своїх матерів, простягають до них маленькі худі рученята. А висохлі голодні матері нічим не можуть зарадити голодним діткам. Матері не мають в грудях молока для немовлят. Вони самі пухнуть з голоду, бо хліб і бараболю в них забрали.

Страшна картина в тих українських селах. Там люди вмирають з голоду. Вмирають нащадки славних запорозьких козаків, про героїчні подвиги яких гриміла слава по всім світі. Порожніють села на землі славного Івана Котляревського, безсмертного Тараса Шевченка, великого вченого, борця за правду народну Михайла Драгоманова, чиїм ім'ям назване ваше село. Я закликаю вас, кооператорів, допомогти хлібом вашим єдинокровним братам з Великої України, що тисячами вмирають з голоду щоднини. Вірю, що Драгоманівка однією із перших подасть допомогу".

Після тої запальної промови селяни відразу ж погодились дати хто по корцеві (центнеру), хто два. Відразу ж було складено список жителів із зазначенням пожертви. А Микола Гарматій пообіцяв навіть повезти фіру зерна до кордону на Збручі, щоб особисто віддати хліб голодуючим".

За словами відомого українського історика Миколи Литвина, архів Комітету рятунку України, який у роки Другої світової війни був вивезений зі Львова, але не доїхав до Німеччини і нині зберігається в Бібліотеці Народовій у Варшаві, засвідчує немалі збірки грошей практично у всіх галицьких містах і селах. Прилучилися до цієї благородної акції й такі ж комітети в Берліні, Брюселі, Софії, Бухаресті, Празі, а також за океаном.

Re: Ответ про вторую Речь Посполиту (1)

[los-oxuenos.livejournal.com]

Это все местечковые эмоции, малопонятные кому-то еще, кроме одураченных пропагандой украинских подростков.
Но мы-то с вами - не подростки?
Вы на вопрос не ответили.

"Один из догматов голодомольства состоит в том, что "кляты москали" ненавидели украинцев и морили только их. Поэтому границы голода совпадают с границами Украины. При этом, чтобы подчеркнуть искусственность голода укронавты утверждают, что на Западной Украине находившейся в тот момент под властью Польши голода не было. Один товарищ плакал в моем ЖЖ, что "проклятые жидомоскальские комиссары разделили украинский народ и, бывало так, что по одну сторону ручья - на советской стороне голод был, люди умирали, а по другую - на польской стороне было полно хлеба. А вдоль ручья стояли вооруженные москали...".

А теперь посмотрим как все было на самом деле. Посмотрим по публикациям газет:

газета «Сила», 09.04.32 г: В Здунской Воле (под Варшавой) крестьянин привез на ярмарку продавать 18-летнего сына, чтобы на вырученные деньги спасти от голодной смерти остальных членов семьи. Просил за него всего 50 злотых. Нашелся кулак согласившийся купить парня, но под натиском разъяренных крестьян он вынужден был удрать из ярмарки.

После известных крестьянских мятежей в Краковском воеводстве, закончившихся расстрелом многих крестьян, столкновения с полицией продолжались. В Ковельском уезде (на Волыне) отряд польской полиции напал на вооруженный крестьянский отряд. Были жертвы.

09.06.32 г. Газета «Работник»: Безработных в Польше 1 млн. человек. Бесконечное количество самоубийств, в припадке отчаяния, на почве нищеты и голода.

07.07.32 г. газета «Экспресс»: Население Польши испытывает все ужасы нищеты и голода. 22-летняя Софья Карасинская, уволенная со службы, скончалась, приняв яд. Маръяна Вапенская – прислуга, выбросилась из окна 4-го этажа. На шоссе около города Эгежа бросился под автомобиль безработный 44 лет Ян Колбасинский. Ирена Дитрих, пользуясь отсутствием хозяев, у которых проживала, перерезала себе вены бритвой. Пассажиры, ожидавшие поезда на вокзале Лодзь-фабричная, были свидетелями потрясающей картины: 14-летний Станислав Вальчик из рабочего предместья «Грез», выхватил револьвер и выстрелом размозжил себе голову.

09.01.32 г. Газета «Дойче Альгемайне Цейтунг»: Трехлетний экономический кризис в стране и кабальное положение крестьянства привели к разорению и развалу польское земледелие и без того маломощное и отсталое. Недоимки по сельскому хозяйству дошли уже до 1 млрд. злотых (1 злотый - 22 коп). Живущее под угрозой банкротства государство безжалостно выколачивает эти недоимки из нищего крестьянства. Особенно свирепые поборы обрушиваются на украинцев и белорусов. Приезд судебного исполнителя повергает деревню в панику. Он появляется в сопровождении стражников и маклаков; описывает все мало-мальски ценное, описанное тут же продается за бесценок.

«Новый час»: На Гуцульщине число голодающих хозяйств в 1932 году достигло 88,6 %. Собственность польских помещиков в эти годы достигла 37 % в Станиславском воеводстве, 49 % на Полесье. На помещичьих землях даже в неурожайные годы крестьяне работали за 16-й или 18-й сноп. В марте голодовало полностью около 40 сел Косивского, 12 сел Наддвирнянского и 10 – Коломийского уездов. Люди повально пухнут с голоду и умирают на ходу. Особенно лютует голод в селах – Перехреснях, Старому Гвиздцы, Островци. Вместе с голодом быстро распространились брюшной тиф и туберкулез. До 1929 года на Гуцульщину переселено из Польши 16000 семей военных и гражданских польских колонистов. Им передано 600284 гектара гуцульской земли."

Re: Ответ про вторую Речь Посполиту (1)

[ex-pamerast.livejournal.com]

Приведенные вами цитаты не дают, на мой взгляд, даже близко оснований говорить о голодоморе в межвоенной Польше. Зато они, частично, объясняют причины украинско-польской резни 1943 года.

Ответ про вторую Речь Посполиту (2)

[ex-pamerast.livejournal.com]

Як особисту трагедію сприйняли голодомор волиняни. Зокрема, як подає історик Василь Чоповський, 17 жовтня 1933 р. у Луцьку в приміщенні товариства "Рідна хата" відбулося засідання Волинського громадського комітету допомоги голодуючим в Україні. У своїй відозві він закликав усіх жителів краю надавати допомогу голодуючим у підрадянській Україні. "Про це передавайте з хати до хати, - говорилося у відозві. - Хай у день збірок, що їх встановить президія комітету на Волині, не буде байдужих! Усі організовано поспішимо з допомогою нашим братам на Великій Україні".

Активна учасниця тих подій І. Леванчівська згадує: "Президія Комітету вирішувала, в який спосіб збирати кошти: чи влаштовувати благодійний концерт або виставу, чи речову безпрограшну лотерею, котра мала завжди великий успіх (а речі на неї жертвували жителі Луцька - від поштівки чи книжки до поросятка або телятка), чи збирати гроші на вулиці. Це проводилося так: по всьому місту, найкраще в неділю, на перехрестях вулиць, біля церкви, біля кінотеатру стояли пари: хлопець тримав "карнавку" - металеву запечатану скриньку з прорізом зверху, а дівчина - кошик з квітами або щит з начепленими на нього шпильками, які прикрашалися блакитно-жовтими стрічками. Тому, хто кидав гроші в карнавку, усміхнена дівчина давала квітку або пришпилювала на груди бант зі стрічок". У кожному повіті було організовано роботу повітових комітетів - Луцькому, Ковельському, Сарненському, Любомльському й Володимирському. Заходами Волинського комітету 23 листопада 1933 р. відбулася вистава у луцькому міському театрі за п'єсою Володимира Винниченка "Гріх".

Та марними виявилися прагнення західних українців допомогти своїм зазбручанським братам. Не пішов на схід уже замовлений ешелон, не повіз своєю фірою Микола Гарматій пшеницю до Збруча. Колишній кооператор, житель села Денисів Микола Коваль, розповідь якого також є в Народній Книзі-Меморiалі "33-й: голод", згадує: "Взимку 1933 року крайова Центроспілка, що містилася у Львові, провела широку агітацію серед галицького населення, щоб людям Великої України надати посильну допомогу хлібом і врятувати їх від голодної смерті. Цим зайнялись повітові спілки кооперативів. Кожен господар-хлібороб - член кооперативу - підписував декларацію, що по своїй спроможності він дасть для голодуючих певну кількість зерна. Середні господарі підписувались на один корець, статніші - на два і три. Вони були готові здати це зерно на першу ж вимогу. При підрахунку декларацій з`ясувалось, що галицькі селяни спроможні дати для голодуючих Великої України один мільйон корців зерна.

У Львові в той час містилось радянське консульство. Центроспілка і звернулась до консула з пропозицією подати допомогу зерном голодуючим Радянської України у кількості один мільйон центнерів. Через кілька днів консул відповів, що Москва категорично відмовляється від цієї допомоги і не прийме її".

Відмова приймати допомогу викликала цілу хвилю маніфестацій протесту перед радянським консульством...

Тоже - "голодомор"?

Этимология слова Голодомор непонятна разве? Голодомор это - когда умирают. Массово.

Re: Ответ про вторую Речь Посполиту (2)

[los-oxuenos.livejournal.com]

Насколько я понимаю этимологию слова "голодомор" - это "морить" и "голодом".
А не "умирать массово".

Не понимаю, как можно продолжать общение с людьми, которые сами не читают тех документов, которые подсовывают в качестве доказательства, на прямые вопросы вываливают чьи-то воспоминания, дают собственные трактовки определениям, приписывают собеседнику то, чего он не говорил.

До побачення.

Re: Ответ про вторую Речь Посполиту (2)

[ex-pamerast.livejournal.com]

...сами не читают тех документов, которые подсовывают в качестве доказательства...

Это вы о ком? Обо мне что-ли?

...на прямые вопросы...

Прямым вопросом было: "Тоже - "голодомор"?", что-ли? Думаю, приведенные мной воспоминания косвенным образом ответили.

...приписывают собеседнику то, чего он не говорил.

Что именно?