о Голодоморе в 1932-1933

[kampfflieger]

уважаемые россияне, заглядывающие на этот блог.

Сегодня, 24 ноября, день памяти жертв голодомора.

Большинство украинцев знают: это не миф, это не политика.

Голодомор был.
Нам еще даже не нужно ссылаться на различные исторические материалы, по одной простой причине:
многие из нас просто знают об этом напрямую от старших родственников и знакомых.

Чьи-то бабушки (прабабушки) рассказывали о самом голоде.

Есть и личные, прямые свидетельства о том, что голод не был естественным.
Есть знакомые, расстрелянные за то, что они, будучи причастными к партии, в какое-то время отказывались отправлять еще больше зерна из голодающей Украины в отнюдь не бедствующие большие города России, и в частности в Москву.
Таким образом, одни умирали из-за решения обеспечить безбедную жизнь других, и так находящихся в лучших условиях.
Это происходило, в частности, и по этническому признаку.
Это называется геноцид.

Современная политика - современной политикой.
Это дело отдельное.
Сложно понять, почему, скажем, Россия прямо не признает, что это преступление режима Сталина,
и не осудит. Сложно понять, почему спор об этом должен существовать сейчас.

Мы можем не знать точных цифр - это дело историков.

Но мы помним лично. Гибли наши родственники.

via chapeye

Comments

Ответ про вторую Речь Посполиту (2)

[ex-pamerast.livejournal.com]

Як особисту трагедію сприйняли голодомор волиняни. Зокрема, як подає історик Василь Чоповський, 17 жовтня 1933 р. у Луцьку в приміщенні товариства "Рідна хата" відбулося засідання Волинського громадського комітету допомоги голодуючим в Україні. У своїй відозві він закликав усіх жителів краю надавати допомогу голодуючим у підрадянській Україні. "Про це передавайте з хати до хати, - говорилося у відозві. - Хай у день збірок, що їх встановить президія комітету на Волині, не буде байдужих! Усі організовано поспішимо з допомогою нашим братам на Великій Україні".

Активна учасниця тих подій І. Леванчівська згадує: "Президія Комітету вирішувала, в який спосіб збирати кошти: чи влаштовувати благодійний концерт або виставу, чи речову безпрограшну лотерею, котра мала завжди великий успіх (а речі на неї жертвували жителі Луцька - від поштівки чи книжки до поросятка або телятка), чи збирати гроші на вулиці. Це проводилося так: по всьому місту, найкраще в неділю, на перехрестях вулиць, біля церкви, біля кінотеатру стояли пари: хлопець тримав "карнавку" - металеву запечатану скриньку з прорізом зверху, а дівчина - кошик з квітами або щит з начепленими на нього шпильками, які прикрашалися блакитно-жовтими стрічками. Тому, хто кидав гроші в карнавку, усміхнена дівчина давала квітку або пришпилювала на груди бант зі стрічок". У кожному повіті було організовано роботу повітових комітетів - Луцькому, Ковельському, Сарненському, Любомльському й Володимирському. Заходами Волинського комітету 23 листопада 1933 р. відбулася вистава у луцькому міському театрі за п'єсою Володимира Винниченка "Гріх".

Та марними виявилися прагнення західних українців допомогти своїм зазбручанським братам. Не пішов на схід уже замовлений ешелон, не повіз своєю фірою Микола Гарматій пшеницю до Збруча. Колишній кооператор, житель села Денисів Микола Коваль, розповідь якого також є в Народній Книзі-Меморiалі "33-й: голод", згадує: "Взимку 1933 року крайова Центроспілка, що містилася у Львові, провела широку агітацію серед галицького населення, щоб людям Великої України надати посильну допомогу хлібом і врятувати їх від голодної смерті. Цим зайнялись повітові спілки кооперативів. Кожен господар-хлібороб - член кооперативу - підписував декларацію, що по своїй спроможності він дасть для голодуючих певну кількість зерна. Середні господарі підписувались на один корець, статніші - на два і три. Вони були готові здати це зерно на першу ж вимогу. При підрахунку декларацій з`ясувалось, що галицькі селяни спроможні дати для голодуючих Великої України один мільйон корців зерна.

У Львові в той час містилось радянське консульство. Центроспілка і звернулась до консула з пропозицією подати допомогу зерном голодуючим Радянської України у кількості один мільйон центнерів. Через кілька днів консул відповів, що Москва категорично відмовляється від цієї допомоги і не прийме її".

Відмова приймати допомогу викликала цілу хвилю маніфестацій протесту перед радянським консульством...

Тоже - "голодомор"?

Этимология слова Голодомор непонятна разве? Голодомор это - когда умирают. Массово.

Re: Ответ про вторую Речь Посполиту (2)

[los-oxuenos.livejournal.com]

Насколько я понимаю этимологию слова "голодомор" - это "морить" и "голодом".
А не "умирать массово".

Не понимаю, как можно продолжать общение с людьми, которые сами не читают тех документов, которые подсовывают в качестве доказательства, на прямые вопросы вываливают чьи-то воспоминания, дают собственные трактовки определениям, приписывают собеседнику то, чего он не говорил.

До побачення.

Re: Ответ про вторую Речь Посполиту (2)

[ex-pamerast.livejournal.com]

...сами не читают тех документов, которые подсовывают в качестве доказательства...

Это вы о ком? Обо мне что-ли?

...на прямые вопросы...

Прямым вопросом было: "Тоже - "голодомор"?", что-ли? Думаю, приведенные мной воспоминания косвенным образом ответили.

...приписывают собеседнику то, чего он не говорил.

Что именно?