Желязни проти Лук’янєнкова
Mar. 13th, 2008 12:43 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kampffliegerДовго думав, чому, попри схожість сюжету "Какой-нібудь Дозор" - гівно, а "Ніч в самотньому жовтні" очень даже заїбата книжка.
А справа ось у чому - по перше це деталізованість світу, по друге - ступінь свободи героїв.
У Лук’янєнкова всьо просто як в комп’ютерній грі. Є невеличка кількість героїв, деталей ландшафту і артефактів, які взаємодіють між собою. Будь-які натяки на те, що світ більший та складніший, аніж той, що видно читачеві, відсутні. У Желязни навпаки, ті світи, що відкриваються, лише крихітна частка Всесвіту, а може й не одного.
Тепер про героїв. Героїчні дозорні насправді просто пригодницький варіант офісного планктону, з службовими обов’язками, позаслужбовими відносинами і мозгоїбучім начальством. На відміну від вільних, ну, скажімо, істот, зображених у Желязни. Ви помітили, доречі, що тип героя, що діє виключно на власний розсуд, страх і ризик, стає все менш популярним?
Ну і те, за що старому Роджеру окремий решпект. В нього немагічний світ впливає на магічний і навпаки (Роулінг, Лук’яненков - смоктати й плакати). Великий Сищик, Бубон, Експериментальна Людина - повноправні герої, дещо слабші, в дечому сильніші за магічних істот, це вам не інваліди з дитинства магли, які не мають шансів бодай торкнутися магії.
Ну і подвєдьом ітогі. Мені особисто Желязни дуже симпатичний і письменник такого калібру, мабуть, з’явиться ще не скоро. А перебиватися псевдолітературною жуйкою у виконанні гівнопейсатєлєй -ну його нахуй.
UPD: Оце подумав - "Дозор" то така мінтовська книжка. Ідея така - ти тьомний - ну й роби свою тьомну справу, свєтлий - роби свою. Осьо тобі список обов’язків і не виябуйся. А розведеш самодєятєльность - прийде інквізіція і вломить тобі люлєй.
Бля, і комусь же подобається такий світ!
А справа ось у чому - по перше це деталізованість світу, по друге - ступінь свободи героїв.
У Лук’янєнкова всьо просто як в комп’ютерній грі. Є невеличка кількість героїв, деталей ландшафту і артефактів, які взаємодіють між собою. Будь-які натяки на те, що світ більший та складніший, аніж той, що видно читачеві, відсутні. У Желязни навпаки, ті світи, що відкриваються, лише крихітна частка Всесвіту, а може й не одного.
Тепер про героїв. Героїчні дозорні насправді просто пригодницький варіант офісного планктону, з службовими обов’язками, позаслужбовими відносинами і мозгоїбучім начальством. На відміну від вільних, ну, скажімо, істот, зображених у Желязни. Ви помітили, доречі, що тип героя, що діє виключно на власний розсуд, страх і ризик, стає все менш популярним?
Ну і те, за що старому Роджеру окремий решпект. В нього немагічний світ впливає на магічний і навпаки (Роулінг, Лук’яненков - смоктати й плакати). Великий Сищик, Бубон, Експериментальна Людина - повноправні герої, дещо слабші, в дечому сильніші за магічних істот, це вам не інваліди з дитинства магли, які не мають шансів бодай торкнутися магії.
Ну і подвєдьом ітогі. Мені особисто Желязни дуже симпатичний і письменник такого калібру, мабуть, з’явиться ще не скоро. А перебиватися псевдолітературною жуйкою у виконанні гівнопейсатєлєй -ну його нахуй.
UPD: Оце подумав - "Дозор" то така мінтовська книжка. Ідея така - ти тьомний - ну й роби свою тьомну справу, свєтлий - роби свою. Осьо тобі список обов’язків і не виябуйся. А розведеш самодєятєльность - прийде інквізіція і вломить тобі люлєй.
Бля, і комусь же подобається такий світ!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2008-03-13 11:58 am (UTC)